злазити

I зла́жу, зла́зиш і рідко ізла́зити, -ла́жу, -ла́зиш і зліза́ти і рідко ізліза́ти, -а́ю, -а́єш, недок., злі́зти і рідко ізлі́зти, -зу, -зеш; мин. ч. зліз і рідко ізлі́з, -ла, -ло; док.

1) Чіпляючись, тримаючись руками або ногами, спускатися вниз звідкись, із чого-небудь. || Вставати, підводитися, сходити і т. ін. звідкись, із чого-небудь.

2) розм. Приїхавши куди-небудь, виходити на зупинці.

3) Спускаючись, потрапляти, проникати всередину, в межі чого-небудь, розміщеного внизу. || Зсовуючись із свого місця, сповзати вниз.

4) тільки 3 ос., розм. Відпадати, відвалюватися, залишаючи ушкоджене або оголене місце на чому-небудь. || Ставати непомітним, зникати, сходити.

5) тільки недок., із запереч. част. не. Постійно чи протягом якогось часу перебувати де-небудь, не залишати певного місця.

••

Злі́зти з ши́ї кому, чому — переставати бути на чийомусь утриманні.

6) Підніматися, повзти і т. ін. нагору; вилазити на що-небудь.

II зла́жу, зла́зиш, док., перех., розм.

Обійти, облазити багато місць або велику за розміром площу.